Відшкодування збитку, заподіяного судом і органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність

Відшкодування збитку, заподіяного судом і органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою

Законопроектом № 7513 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо удосконалення правового регулювання зобов'язання відшкодування збитку, нанесеного судом і органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою».

Вказаним законопроектом пропонується внести зміни до статей 16 та 1176 та 1191 Цивільного Кодексу України.

У пошуках ефективного засобу правового захисту репутації особи, підозра, обвинувачення щодо якої не підтвердилися (п. 17 ч. 3 ст. 42, ч. 3 ст. 43 чинного КПК України), поряд із компенсаторною його складовою, пропонується встановити на рівні законодавства України, у тексті ст. 16 ЦК України, такий спосіб захисту як офіційне вибачення відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, а також їх посадових, службових осіб, внаслідок протиправних рішень, дій або бездіяльності яких особі було заподіяно шкоду.

В разі поточної бездіяльності суду (судді) у формі невиконання/неналежного виконання ним функції судового контролю (загальних обов’язків щодо захисту прав людини), яка призвела до порушення (чи створила реальну загрозу порушення) суб’єктивних прав недієздатної особи, заподіяння шкоди її майновим або особистим немайновим інтересам, такій особі має бути гарантовано реалізацію нею права вимагати виплати відшкодування. У зв’язку з цим, пропонується внести зміни до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, передбачивши у ній норми, які передбачають інші випадки істотного порушення суб’єктивних прав фізичної особи, заподіяння значної шкоди її майновим або особистим немайновим інтересам внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суду, якими є, зокрема, випадки незаконного обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною; незаконного визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; незаконного надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; незаконних примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або продовження строку примусової госпіталізації й інші.

На даний час пред’явлення державою зворотної вимоги до судді  можливе лише в разі встановлення в його діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили, або ж у разі встановлення вини судді у порушенні Україною міжнародних зобов’язань (сам по собі факт ухвалення міжнародною судовою установою негативного для держави-відповідача рішення не свідчить про наявність вини судді. Поза межами правового регулювання, а отже, без можливості застосування права регресу, залишаються випадки, за яких протиправність діяння судді є підставою для їх дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження. До того ж у випадку заподіяння шкоди іншими неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, протиправність яких може бути встановлена іншим, аніж вирок, рішенням суду, шкода взагалі не підлягає відшкодуванню винною особою суду. Тому пропонується усунути названі законодавчі прогалини шляхом внесення змін до ч.5 ст. 1176 та ч. 3 ст. 1191 ЦК України.